Мауро Лонгобардо взяв участь у панельній дискусії “Інвестиції в людей: Відновлення людського капіталу України”, яка проходила в рамках щорічної зустрічі ЄБРР у Лондоні.

Панель була присвячена пошуку шляхів відновлення та зміцнення людського капіталу України. Метою обговорення було з'ясувати та узагальнити, як різні зацікавлені сторони — роботодавці, громадянське суспільство та міжнародні партнери — можуть спільно долучитися до відновлення людського капіталу України, формування нових навичок відповідно до потреб ринку, підвищення продуктивності та якості праці, а також забезпечення рівних можливостей для всіх.

Серед учасників були:

Барбара Рамбоусек, директорка з питань ґендерної рівності та економічної інклюзії ЄБРР,

В’ячеслав Климов, співвласник і співзасновник NOVA Group,

Ольга Руднєва, генеральна директорка Superhumans Centre,

та Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії.

Модератором панелі виступив Алан Руссо, коуч керівників та команд, міжнародний консультант з розвитку.

Коментуючи стратегії, які АрселорМіттал Кривий Ріг застосовує для подолання нестачі кадрів і виклики, які слід подолати, аби зробити цей процес більш ефективним у майбутньому, Мауро Лонгобардо зазначив:

"Наше підприємство працює в безпосередній близькості до лінії фронту. З кінця 2021 року ми втратили 9000 працівників — це приблизно 30% тодішнього штату. На кінець 2021 року в нас працювало 27 тисяч осіб, з них 9000 звільнилися. Зараз у ЗСУ служить 3000 наших працівників, ще 6000 залишили роботу з різних причин: переїзд в інші регіони України, виїзд з прифронтової зони тощо.

Ми змогли прийняти на роботу 3000 нових працівників. Але ті дев’ять тисяч, які пішли, були дуже досвідченими фахівцями з вузькою спеціалізацією. Ми втратили не просто працівників різних напрямків — ми втратили конкретних професіоналів, які або були потрібні армії, або мали навички, затребувані в інших країнах Європи. Тому справа не лише в кількості, а у втрачених кваліфікації і професіоналізмі.

Наша діяльність вимагає роботи з обладнанням, що потребує навичок і уваги, а брак професіоналів та досвідчених працівників збільшує ризики для тих, хто працює у цьому середовищі. Тому ми активно та швидко працюємо щоб навчити та перенавчити персонал.

З фінансової точки зору ми платили зарплати навіть тим, хто не працював. Навіть якщо вони були на простої, ми вважали, що важливо зберегти персонал, інакше ми просто не зможемо повернути цих людей потім. Це не лише питання грошей — хоча війна створює величезне фінансове навантаження на нас — тим не менш масштаби відтоку персоналу великі.

Що ми робимо для залучення нових людей? Ми фокусуємось на кількох категоріях. Передусім — на жінках. Ще до війни частка жінок на нашому підприємстві становила 28%, тобто до 9000 жінок. Ми почали цілеспрямовано залучати їх на вакансії, що звільнилися. Торік ми найняли 500 жінок — це половина від усіх нових працівників! І ми організували для них прискорені програми навчання, щоб вони швидше опанували професії, ніж це було до війни.

Ще один важливий напрям — робота зі студентами. Із 2020 року ми фінансово підтримуємо 700 студентів, і намагаємося залучити їх на заміну тим, хто пішов з підприємства.

Але вже два роки я не можу знайти фахівців у певних професіях, наприклад, електриків або машиністів тепловозів. І справа не в грошах — їх просто немає.

Говорячи про зміни в політиці, які необхідно впровадити для вирішення проблеми людського капіталу, потрібно зосередитися на студентах і дітях, які виїхали з України. Вони, найімовірніше, зможуть успішно соціалізуватися та завершити освіту за кордоном. Щоб повернути їх, нам доведеться конкурувати з іншими країнами. Потрібно створити в Україні робоче середовище, подібне до того, яке вони знайдуть після закінчення навчання за кордоном. Тобто потрібні програми із залучення та повернення українців з-за кордону, особливо молоді.

Є багато речей, які можна зробити, але першочергове значення має євроінтеграція українського законодавства, зокрема оновлення Кодексу законів про працю України, який існує з 1972 року з поправками, але основи його ще з радянських часів. Це не створює того трудового середовища, якого прагнуть студенти, що навчаються в Лондоні чи Німеччині. А ті, хто повернеться з-за кордону, матимуть інші навички, досвід міжкультурних обмінів і зможуть привнести нове у відбудову України після війни. Але потрібно розуміти — за ці ресурси доведеться боротися."

Повний запис панелі доступний за посиланням: https://www.youtube.com/live/n6O407ROCAc